Чи ви колись задумувались над тим, як Бог радіє нами?

Читай також

  • Слухають, але не чують
  • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
  • Не все золото, що блищить
        • Чи ви колись задумувались над тим, як Бог радіє нами?

          Чи ви колись задумувались над тим, як Бог радується/радіє/тішиться/втішається нами? Так-так, Він – нами, а не лише ми – Ним!..

          Справжні радість і любов у стосунках завжди взаємні, також і з Богом.

          Ми надто зациклені на нашій власній радості і почуттях до Бога, що навіть не задумуємось і не помічаємо, як щиро і несамовито Він, Бог, любить і радіє нами…

          Сьогодні на молитві з друзями Господь показав мені свою радість. Його посмішка була як сонце – щира, яскрава, тепла і безкрая… Він так щиро і яскраво посміхався, що ця радість наповнювала мене Його любов’ю… І я відчув, як Він каже: «Сьогодні я хочу тебе потішити! Дозволь мені зробити тобі радісну приємність! Давай трохи попустуємо?!»

          Я був просто приголомшений, бо ніколи раніше не переживав подібного і не сподівався такого від Нього!!

          А далі Він почав бавитись/забавлятися/пустувати/жартувати/веселитися… Він так старався хоч трішки потішити нас у цей далеко невтішний час! Я не знаю як і чому, але Йому це вдавалося дуже добре!

          Він запускав фейерверки зорепадів і вмикав світло-музику небесної заграви… А потім підіймав/возносив повітряною кулею над кручами і каньйонами, щоби разом з Ним з висоти насолодитися Його ж дарунком для нас…

          Я не пам’ятаю, щоби колись переживав таку щиру невимушену і безпечну радість і веселість в Божій присутності…

          І ось коли свято наче закінчилось, я побачив внизу величезну далекобійну вантажівку, і запитав Бога: «Що це?»

          Він відповів: «Це твоє/ваше! Я хочу щоб ви були не лише голосами покаяння і навернення, але й пророками моєї обітниці відновлення, стали апостолами моєї радості «Євангелія» (Доброї Новини) серед моїх дітей аж до краю Землі! Там, в тій вантажівці, є все, що вам потрібно. Ідіть/їдьте і несіть/везіть їм мою радісну Новину, що Я – Емануїл! Я з моїм народом! Я з вами!»

          І ось на вечір, перед сном, заледве відійшовши від цього духовного пережиття, я взяв до рук Його Слово, щоби як зазвичай продовжити слухати пророка Софонію. Аж тут Він знову нагадав мені, як сильно Він нас любить, і як щиро радіє/тішиться нами:

          «Він буде вельми радуватися тобою, він відновить тебе любов’ю своєю. Він буде веселитися тобою під веселі співи, неначе під час свята» (Софонія 3, 17-18).

          Отець Іван СОХАН

          Читай також

        • Слухають, але не чують
        • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
        • Не все золото, що блищить
          • Оціни

            [ratemypost]